Психологічна турбота про дітей під час військових дій
Турбуючись про дітей, які страждають від наслідків війни в Україні, Міністерство освіти і науки у співпраці з дитячим психологом підготувало серію інформаційних матеріалів «Психологічна турбота від Світлани Ройз».
Під час військових дій діти є однією з найбільш вразливих категорій і потребують психологічної підтримки. На допомогу батькам та вчителям створено відеоінструкції та інфографіки, які містять рекомендації та практичні поради для батьків, що наразі:
- перебувають з дітьми в бомбосховищах та укриттях;
- пересуваються в інші міста;
- залишаються вдома та чекають на повернення рідних-героїв із зони бойових дій.
Ці відео – швидка «психологічна» допомога для дітей. Для них створено окрему сторінку на офіційному сайті МОН та на Youtube-каналі МОН.
Поради батькам щодо зняття в дітей психологічного напруження.
У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють у конфлікти.
Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.
Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.
1. Глибоке дихання
Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Видихнути трохи повільніше, до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, позбавляючись хворобливості та хвилювання.
2. Фізичні навантаження
Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.
3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Учені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.
4. Живопис
Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.
5. Художнє слово
Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.
6. Театр
Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.
7. Позитивні емоції
З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.
8. Музика
Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.
9. Спілкування з природою
Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.
10. Гра
Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це діяльність, без якої дитина шести років нормально жити і розвиватись не може. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити необхідні для розгортання справжньої гри умови. Йдеться про ініціативу, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому батькам учнів першого класу доцільно подбати про те, щоб у вільний від шкільних занять час діти достатньо гралися. Чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.
Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, поведінку уявних персонажів, їхнє ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор, – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.
10 «золотих правил» виховання щасливих дітей від американського психолога Віктора Клайна
1. Стимулюйте інтелект дитини.
Створивши сприятливе середовище, можна підвищити розумовий розвиток дитини. Тому – не гайте часу. В ранньому дитинстві мозок краще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.
2. Формуйте самоповагу.
Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і, навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитині такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.
3. Навчіть дитину спілкуватися.
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:
- щира любов до батьків дає відчуття захищеності;
- приязне ставлення до оточуючих, не лише до близьких і рідних;
- зовнішня привабливість: одяг, манери;
-можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, учителів, ровесників;
- висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;
- мати б хоча б середній запас слів, підтримувати розмову.
4. Пильнуйте, щоб дитина не стала телеманом чи комп’ютероманом.
Телевізор, відео, комп’ютер, як злі чарівники, здатні красти в неї години, дні, роки. Перегляд телепередач понад норму гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку, деякі комп’ютерні ігри формують агресивну поведінку. Лівою півкулею визначається розвиток мови. «Телемани» і «комп’ютеромани» стають нервовими, їхні дії визначаються миттєвою реакцією, завдаючи шкоди осмисленню та обговоренню події. Телепередачам та комп’ютеру слід протиставляти заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою роботою тощо.
5. Виховуйте відповідальність і порядність.
Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добро, а що – погано, а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою.
За приклад дитині має слугувати плідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.
6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.
Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити все тільки добре та розуміти «хочу» і «треба».
Найкращий спосіб виявити батьківську любов – кохати матір своїх дітей. Жінка, зігріта чоловічою любов’ю і повагою, добре ставиться до сім’ї.
Усе це краще за будь-яку лекцію дасть зрозуміти дитині, сімейне життя – це, насамперед, рівноправ’я у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, ніжність та взаємну повагу.
7. Живіть у хорошому оточенні.
У кожної дитини має бути хороший друг. Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири та поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств з ровесниками з благополучних сімей.
8. Будьте вимогливими.
Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватись порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно себе поводити.
Не будьте тиранами. Запам’ятайте, що відповідальними, розумними і слухняними діти стають не відразу. На це треба витратити роки.
9. Привчайте дитину до праці.
Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож, подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Нехай вчаться долати труднощі, впевняються, що можуть впоратися з будь-якою справою. Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю.
10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.
Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони брали участь у сімейних нарадах. Нехай як найраніше привчаються робити щось для інших, особливо те, що в них добре виходить.
